11 грудня для груп другого курсу лісогосподарського відділу, а також садового паркового господарства проводився захід на тему: Історія українського дідуха .
Одночасно студенти ознайомились з виставкою виробів із соломи, рогози і трав. Захід проводився викладачем-методистом та майстринею по соломоплетінню Софією Стрикулою з метою популяризації народних промислів та збереження довкілля, адже наші пращури замість ялинки ставили дідуха, таким чином оберігаючи хвойні деревця від надмірного вирубування.
Плетіння соломкою, рогозою, травами є одним з найдавніших ремесел. З давніх часів людина навчилася сплітати гнучкі гілки та коріння, стебла рослин, волосся та смужки шкіри. Снопиками із соломи робили покрівлі українських хат і ця покрівля зберігала тепло взимку, а влітку давала прохолоду. Глина, вимішана з соломою була матеріалом для обмазки стін будинків. Навіть зараз, в епоху комп'ютеризації, найдорожчим житлом є будівлі із природних матеріалів, а не з бетону та пластику. З соломи виплітали посуд для зберігання зерна, робили різні дитячі іграшки, прикраси , а взимку закривали входи солом'яними матами. Солома була побічним продуктом від збіжжя і вважалося що саме в ній зберігався дух жнив, дух поля.
Хліб був і залишається для людини найбільшою цінністю. Його шанували, а коли ненароком він падав, то підіймали з землі і говорили : не кидайся хлібом - він святий . Перший день, коли починалися жнива називали зажинками. Перший сніп, який зжинали , називався воєводою або зажинковим . На нього сідали і починали колядувати . Укінці жнив зжинали останній сніп, який називався обжинковим. На полі залишали трохи недожатих колосків, які зв'язували між собою червоною стрічкою чи ниткою,
колосся заломлювали на схід сонця, клали всередину окраєць хліба з сіллю - це була дідова борода, Спасова борода, Власова борода або казали що це Іллі на бороду. Обжинковий сніп вносили на святвечір (вечір перед Різдвом) до хати і вже як дідуха ставили під образами . Ялинку почали ставити набагато пізніше. Своє життя і працю, свої вірування наші пращури вкладали в певне мереживо обрядову ритуальних дій , які виражали його духовні і естетичні запити, світогляд . Дідух був символом достатку,
в ньому зберігалася сила ниви, дух хліба , дух предків і вселялася надія на майбутнє. З соломи робили багато різдвяних прикрас : на вікна - хрестики, ромбики; біля сволока - павука ; колядники також мали різні маски з соломи, зірка також робилась з соломи.
До наших днів дійшов такий художній витвір як іконостас із соломи. Є ще і такі види мистецтва як аплікація соломкою та вишивка соломкою. Вишивка соломкою - це надзвичайно віртуальне мистецтво, небагато майстрів в світі володіють ним. Кожний виріб із соломи має свою душу. Мистецтво починається з бажання створити щось власними руками, це вихід з повсякденного життя, відкриття в собі нових можливостей талантів. Для студентів, які зацікавилися цим мистецтвом пропонується група в фейсбуці «Плетіння із соломки, вироби із соломи, рогози і трав», куди входять не тільки українські а й світові майстри з соломоплетіння.
Вивчаймо і підтримуймо українські самобутні традиції, розвиваймо їх, бо вони мають свою значну частку в фундаменті української нації і державності, є душею нашого народу.
